Хто не був на полюванні, той не знає, як пахне життя

Перед вами інструкція для чоловіків, як легально втекти з дому від жінки, дітей і роботи, взяти рушницю (яка стріляє раз на рік, і то в бік Місяця) і поїхати годувати комарів у очерет.

Головні герої тут - не мисливці, головні герої - це звірі, які явно мають вищий IQ за тих, хто за ними бігає. У Вишні зайці грають у шахи, поки мисливець перезаряджає своє дрантя, а качки, мабуть, роблять ставки: «Влучить цей сліпий Панько чи знову поцілить у власного собаку?». Це геніальний стьоб над людською амбіцією. Вишня показує: людина з рушницею - це не «цар природи», це смішне створіння в гумових чоботях, яке застрягло в багнюці посеред величного Всесвіту і в цьому стільки любові! Бо справжній кайф не в тому, щоб принести додому м’ясо (для цього є базар), а в тому, щоб «побути в моменті». А ще читати «Усмішки» - це як слухати того самого дядька за столом, який вже перекинув чарочку і його понесло. Ти знаєш, що він бреше, він знає, що ти знаєш, але всім від цього тепло.

Сьогодні «зелені» мали б носити Вишню на руках. У його книзі природа завжди виграє. Рушниця тут - це просто аксесуар, як краватка на весіллі: носити треба, але користі ніякої. Це гумор виживання. Людина, яка пройшла пекло таборів (а Вишня пройшов), вчить нас сміятися над невдачами. Не влучив? Зате як гарно промахнувся! Забув патрони? Зате ковбасу взяв!

Саме тому ця книга - найкращий антидепресант. Вона пахне мокрим псом, осіннім листям і свободою. Читати суворо рекомендується всім, хто задовбався бути серйозним, бо, як каже Вишня, «Хто не був на полюванні, той не знає, як пахне життя (і шкарпетки після трьох діб у чоботях)».