Хвилі

У романі “Хвилі” Вірджинія Вулф розгортає цілу симфонію свідомостей. Це не оповідь у звичному розумінні, а пульсуючий ритм думок. Шестеро персонажів — шість голосів. Вулф не змальовує характерів — вона ловить вібрації свідомості. Стиль роману — це постійний рух між поезією та прозою. Тут немає сюжету, що тягне за собою читача, — є течія. “Хвилі” — це роздуми про буття, яке розчиняється у часі. Дитинство, дружба, смерть — усе тут не подія, а стан. Вулф досліджує, як індивідуальне зливається у спільне, як “я” поступово стає “ми”. Це книга, що звучить, мов монотонна гіпнотична мелодія прибою. “Хвилі” — не про людей, а про саму свідомість, що коливається між буттям і забуттям.