історія двох жінок

це не просто сімейна драма, а глибока й болісна симфонія долі, де минуле відлунює в сьогоденні. Історія розгортається у двох часових вимірах, немов дзеркало, в якому Міллі бачить відображення життя своєї родички Фло — життя, що було низкою падінь, немов нескінченною спіраллю, яка затягує в безодню. Коли Міллі занурюється в минуле, вона відкриває трагедію, що, наче примара, переслідує і її власну долю. Авторка майстерно будує цю паралель, кидаючи читачеві виклик: чи ми є рабами долі, чи все ж таки господарями власного вибору? Морін Лі пише легко, не обтяжуючи текст зайвими роздумами, але за цією легкістю ховається похмура, як твори сестер Бронте, історія. Це не солодка казка, а гіркий, але життєво важливий урок для молодих дівчат — посібник про те, як не треба жити.