Частина V
Енеєві з голови не йде думка про те, як перемогти Турна, адже його вояків більше. Десь треба шукати підмоги, але де?

Так троянець собі думку гадав, а ще з молитвами звертався до жителів Олімпу, та ніякої відповіді не почув, і не побачив. Але одного дня, блукаючи у повній задумі, Еней заснув на березі Тібру. У сні до нього явився сивочолий старий, що порадив йому об’єднати свої сили з аркадянами. Вони з латинцями ворогують, а, отже, стануть йому за товаришів.

Отримавши відповідь на питання, що довгий час його мучило, троянець подякував у молитві олімпійцям та пішов до свого люду. Там він дав розпорядження готувати два кораблі, які мають пливти Тібром до тих пір, поки не зустрінеться їм на березі свиня білого кольору та такі ж самі три десятки поросяток. Коли уздріли підсвинків, то Еней звелів їх зарізати як жертву для богів, подяку за допомогу. Далі річкою вони попливли до царя аркадців на ймення Евандр.

Еней якраз потрапив на свято у аркадян. Його зустрів царський син Паллант. Він відвів його до батька, якому повідав про те, що хоробре Енеєве військо вже дуже багато лиха натерпілося і що винні у тому всьому жорстокі боги та дурні люди. А тут ще й Турн хоче їхньої крові попити. Уважно вислухавши все, Евандр ухвалив, що надасть Енеєві підмогу військом, провізією та навіть грошима. До того ж посланців добре прийняли і почастували різними наїдками та напоями на тутешньому святі. Тільки-но на світ благословилося, троянці добре подякували за все та почали збиратися назад.

Венера також не марнувала час і зачарувала Вулкана, що був надзвичайним ковалем. Тепер він виготовить таку зброю, яка стане в пригоді Енеєві та його товаришам і допоможе стати переможцями. Роботи було дуже багато, тож Вулкан не міг упоратися сам. Він зібрав інших ковалів — найкращих знавців своєї справи. За ніч всю потрібну зброю було виготовлено.

У той час на землі аркадці вирушають у підтримку Енеєві. На чолі їхнього війська цар поставив свого сина. Паллант був дещо ледачий і не добре знався на мистецтві війни, його батько хотів аби він перейняв досвід Енея.

Ще цар, як турботливий батько, попросив Енея оберігати Палланта. А також дав цінну пораду, у якій ішлося про те, що допомогти йому у боротьбі з Турном можуть погодитися ще й лідійці. На тому й розпрощалися. Троянці з підкріпленням вирушили у дорогу додому.

Коли ніч прийшла на латинські землі і всі і все поснуло, Енеєві приснився сон, у якому його мати подарувала йому незвичайну зброю. Вона розказала йому про те, що все, що ледь доторкнеться до цього металу, враз розсиплеться, або зігнеться. А ще на ній красувалися казкові персонажі: Котигорошко, Іван-царевич тощо. Тож і його сила мала бути чарівною.

Аби застати ворога непідготовленим, Еней планував раптово піти на нього війною першим, та Юноною все було зіпсовано. Знову Ірися спустилася до людей та розказала Турнові про задум Енея. Коли вона прийшла до нього, то той був згорьований і не придумав нічого кращого, як пити оковиту у сумній задумі. Підняла на глум його Ірися і розказала про те, що Еней вже багато зробив для підготовки, а він лиш тільки і знає, що горілкою упиватися.

Дослухався до її слів чоловік, привів себе до тями, зібрав військо і першим вирушив до троянців.

Коли Турнове військо стояло під валами троянської фортеці, їхнього командира з підмогою ще не було, але ті воїни, що лишилися, не мали наміру здаватися, тож стояли до останнього. Турн уже практично втратив надію їх взяти штурмом, тож вигадав інше — підпалив їхні кораблі. Судна так палали, що дим стояв стовпом і дійшов аж до олімпійців. Венера, коли уздріла, що відбувається, то дуже захвилювалася за Енея. Насмілившись, вона пішла просити захисту для сина у Венерадо Цібелли, яка була матір’ю для всього пантеону богів. Цібелла прийшла до Зевса і стала дуже сильно плакати, умовляючи його припинити те, що на землі коїться, бо ж вояки Турна дійдуть і до її гори, біля якої вже були близько, тож можуть убити її, а потім і до нього дібратися.

Зевсом було прийняте рішення усім людям дати урок. Тож він взяв і перетворив човни троянців у сирен. Це стало жахом для Турнових воїнів. Від страху вони не знали, куди себе подіти.

Настала ніч. І одне військо, й інше спочивало.

Вартували спокій троянських воїнів два найманці, що вірою і правдою давно слугували Енеєві. Звали їх Низом та Евріалом. У їхніх жилах текла молода кров та гаряча вдача, до слова, й хоробрості у них було вдосталь.

Низові прийшла в голову відчайдушна думка — проникнення до ворожого табору. Він хоче знищити частину ворогів, доки вони сплять. Чоловік наміряється самостійно піти на цей вчинок, бо друг має матір, що чекає його повернення, а він — сам-один у цьому грішному світі, тож, коли з ним, раптом, щось станеться, то оплакувати його не буде кому.

Але друг не міг дозволити, аби Низ сам пішов на таке відчайдушне завдання. І підтримав його. Так вони уночі, лиш тільки удвох, пішли у самісіньке лігво своїх ворогів.

Від рук відчайдухів чимало ворожої крові пролилося тієї ночі. І все б нічого, та на зворотному шляху натрапили вони на полк латинського війська, що їхав на підмогу Турнові. Низ виявився проворнішим та встиг вилізти на дерево, а Евріала схопили. Та Низ був не з тих, хто спокійно дивиться на смерть друга, тож бездумно він кинув списом у воїнів, що тримали його товариша. Таким чином латинці запримітили і його у сховку. Волсент обезголовив беззахисного Евріала. Та Низ помстився за нього практично відразу і у серці Волсента опинився меч відчайдушного молодика. Звичайно, латинців було дуже багато, тож його спіймали і відразу вбили.
Турн був вражений, коли побачив, скільки його людей полягло вночі, коли він міцно спав. Думка про помсту не покидала його. За його велінням голови Низа та Евріала було наколото на списи і, несучи їх попереду, військо знову попрямувало штурмувати фортецю. Троянці були надзвичайно вражені, коли уздріли частини тіл своїх товаришів у ворога. Трапилося так, що навіть Евріалова ненька побачила цей жах. Сказати, що вона була у невимовному горі — нічого не сказати.

Рутульці намагалися взяти кріпость штурмом, та військо Енея не знало пощади, пам’ятаючи про своїх героїв.
Турн знайшов вихід і наказав вибивати ворота у фортецю величезним тараном. Під потужним натиском брама піддалася і важко повалилася, поховавши під собою велику кількість троянських воїнів. Та решта, ті що лишилися, не поступилися і спромоглися не тільки відбити ворога, а й одночасно заклали отвір, що утворився. Турн був вражений.

Троянці були настільки хоробрими та безстрашними, що Геленор і Лик, залишившись без зброї, з голими руками билися з ворогами. Від Лика навіть сам Турн отримав у обличчя. Але, звичайно, що озброєні рутульці змогли вбити і цих героїв-зухвальців. Такі важкі втрати все більше й більше підштовхували троянців до активних дій.

«І зав'язалась жорстока битва: Троянці, як чорти, озлились, Рутульців били наповал. Тріщали кості, ребра, боки Летіли зуби, пухли щоки, З носів і уст юшила кров».

Ремул, що був Турнові родичем, зухвало кричав троянцям, що вони голодранці, які нічого не варті і що вони, рутульці, зможуть їх легко вигнати.

Та на таку мову йому ледь не відразу полетів камінь, що влучив у самісіньке чоло, чоловік замертво упав. Таким влучним стрілком виявився Іул Енейович. Коли троянці уздріли це, то їхній моральний дух дещо піднявся, відкрилося друге дихання.

Ворота, що вели у місто були навмисно відкриті з хитрою метою. Коли наївні рутульці підходили ближче брати Битіас і Пандар знищували їх. Немало ворогів вони перебили, аж поки Турн не зрозумів, що там коїться. Коли одночасно багато вояків напали на братів, Битіас поліг, а Пандар чимшвидше зачинився. Та Турн уже встиг зайти всередину. Відчайдушний Пандар каменем, кинутим на Турна уже б відправив його до пекла, коли б не Юнона, що захистила рутульця від удару. Пандар віддає Богові душу від рук Турна. Троянці тікають, а вороже військо їх наздоганяє та добиває. Аж раптом троянець Серест, що був начальником артилерії щосили заволав:
«Куди? Вам сорому немає! Хто чув? Троянець утікає! Чого наш славний рід доживсь!»

Троянським воїнам стало соромно і вони спромоглися взяти себе в руки та дати гідну відсіч ворогові. Гнали воїни Енея рутульців аж до берега Тібру. А там Турн кинувся просто у воду та й поплів, утікаючи від погоні.

Частина VI
На цей момент на Олімпі тільки те й чути,що хтось як не свариться, то лається. Це розлютило Зевса і він у гніві сказав усім, що спустить їх на землю пасти свиней, коли такий безлад не припиниться. Тож він накладає сувору заборону на втручання до людських справ.

Після цього Венера починає розмову про те, що Еней вирушив до Тібру за наказом Зевсовим, тож не мало там бути Турна і вказує на Юнону, як винуватицю війни. Та ж у свою чергу обізвала суперницю всілякими нехорошими словами. Між богинями ледь не зчинилася бійка, а сварка була такою гучною, що було чутно далеко.

Спинив цю чудасію Зевс. Він суворо налаяв кожну з жінок і ще раз нагадав їм про свій наказ невтручання.
Турн зібрався із силами і знову рушив на кріпость. Билися вороги цілісінький день. Тільки на ніч все стихло.
І саме тоді, темного часу доби, майже дібрався Еней з підмогою до своїх виснажених бійців.

Та перед цим він думав, спрямовуючи свій погляд на воду. Аж раптом чоловік уздрів, що з води виринає дівчина-мавка. Вона розказала героєві про все те, що відбулося з його воїнами за його відсутності. Уже майже світало, коли Еней дібрався до своїх і побачив облогу. Миттю полетіли свіжі сили виручати своїх у біді. Ті троянці, що були у фортеці неймовірно зраділи, побачивши підмогу. Під зброєю Енея полягло чимало ворогів. Достойно показав себе у битві й Паллант. Та коли він почав битися з Турном, то досвідченіший рутулець переміг. Тіло Палланта було посаджено верхи і відправлено до троянців.

Аркадців глибоко вразила смерть їхнього начальника і вони дали клятву відімстити за нього. Еней теж був невимовно розлюченим.

Нарешті Еней у бою зміг зустрітися з Іулом, якого лишав старшим за своєї відсутності. Той доклав йому про всі події та втрати.

Боги з Олімпу спостерігали за боєм. Юнона, попри наказ чоловіка, хотіла настояти на своєму і лестощами випросила у чоловіка життя для Турна. Зевс хотів помиритися з жінкою, тому й згодився.

Аби відвести Турна від поля бою, де йому прийшов би був неминучий кінець, Юнона з’явилася перед ним, перетворена в Енея. Коли той побачив ворога, то погнався за видивом. Так богиня завела його аж у човен, в якому чоловік прийшов до тями лиш коли був далеко від берега посеред моря. Юнона ж стала зозулею і пурхнула.

Тим часом багато рутульців поклало свої голови від рук троянців.

Ранком почали ховати померлих своїх товаришів троянці. Віддали шану й Паллантові, тіло якого було відправлено його батькові.

Потім посли від рутульців прибули з проханням забрати тіла своїх воїнів.

Еней поговорив з ними і сказав, що вони йому не вороги, бо він не змирився з Турном, який не дає йому одружитися, а його люд ні в чому не винен, і він не хоче задарма лити кров. Він пропонує зробити поєдинок сам на сам із Турном, щоб вирішити, хто буде керувати цими землями.

Латин підтримав цю пропозицію. Всі помирилися.

Всі верталися до мирного життя: відбудовувалися будівлі, ховали тіла загиблих. Все частіше звучала від люду думка про те, що Турн свої сердечні справи вирішує, вбиваючи багато невинного народу.

У Латина теж вирішили, що не треба з Енеєм вести війну. Аби задобрити героя, йому були відіслані подарунки. Латинці теж наполягали на тому аби між Енеєм та Турном відбувся двобій.

Довго вагався Турн та, зрештою, згодився битися з троянцем.

Тим часом троянці планували напад на місто латинів. Тепер бій розгорівся поблизу входу до латинців. Знову втрутилася цариця Амата. Вона запевнювала чоловіка, що Турн не здатний подарувати щастя їхній дитині. Хоча сама таємно його кохала і тому не погоджувалася на цей шлюб. Крім цього вона боялася за свого коханого і не бажала, щоб той бився з троянцем.

На ранок наступного дня всі воїни збиралися, аби дивитися на бій своїх керманичів. Та Юнона знову не забажала все лишити без її участі. Вона підіслала водяну мавку Ютурну,що була Турнові сестрою. Мавка зробила так, що один з латинців застрелив аркадянина Галлипенка. Бою було не уникнути.

Еней хотів стримати цю бійню, та раптом чиясь стріла пронизала йому ногу. Турн, уздрівши таку справу, почав люто нищити троянських воїнів.

Ліками Япіда, що заговорив їх з благословення Венери, вдалося швидко залікувати Енеєву рану. Ледь ставши на ноги, Еней знову почав трощити та рубати ворогів своїх. Ютурна рятувала свого брата від вірної гибелі, керуючи його кіньми. Мавка навіть намагалася самотужки убити Енея за допомогою каменю, але їй не вдалося. Розлючений Еней іде з військом до стін міста латинців. Через вогняні стріли місто опинилося у вогні.

Амата була впевнена у тому, що Турна вже убито і з великого жалю наклала на себе руки шляхом повішення.
Через загибель цариці у палаці стався неабиякий переполох. Латин ледь тримався на ногах. А Лавинія, одягнувшись у траурне вбрання, дивлячись на своє відображення у дзеркалі, «кривитись жалібно училась і мило хлипати в сльозах».

Коли Турнові стало відомо, що Амата померла, він йде на двобій з троянцем.

Під час бою Енеєві вдалося вибити зброю з рук суперника. Та ніхто з війська не захотів зреагувати на слізне прохання подати меч. Всі мовчки стояли і дивилися. Та знову Юнона через Ютурну передає своєму улюбленцеві меч. Зевс був лютий від чергової зухвалості дружини і зробив Енея безсмертним.

Нікуди було діватися Юноні і вона дає згоду на те, щоб Еней став керувати латинською землею. Єдину вимогу тільки поставила богиня: на віки-вічні латинці мають лишитися зі своєю мовою, релігією та виглядати зовні так, як тоді.

Після цього Ютурна була повернена у рідну стихію і Турн тепер не мав захисту. Він був вже переможений і, розуміючи, що смерть вже близько, благає суперника, щоб його тіло було відправлене до його рідного батька. І Еней практично вже пожалів його, але уздрів на його плечі частину обладунків Палланта і не витримав:
«Так ти троянцям нам для сміха Глумиш з Паллантова доспіха І думку маєш буть живим»?

Його помстою став тричі прокручений у роті ворога меч.

Відправилася душка рутульського керманича до чортів.

«Живе хто в світі необачно, Тому нігде не буде смачно, А більш, коли і совість жметь».