Мені дуже подобається в творчісті Іво Андрича те, як він володів здатністю майстерно передати атмосферу занепаду, те як він тонко умів відтворити відчуття як під розвитком цивілізації приховується не що інше як духовна порожнеча. Цього разу я глибше познайомилася із новелістикою письменника, зокрема із збіркою новел, яка вміщує у собі оповідання "Трактир "Титанік".

Дана новела і є наглядним прикладом відворення митцем занепаду, бо вже саме слово "Титанік" викликає асоціації із потонулим кораблем, символом руйнування старого світу.

За сюжетом у трактирі збираються переважно зневіренні люди, які розчарувалися у всьому, тут панує відчуття моральної розрухи. Вони залежні від алкоголю, п'ють, а в стані алкогольного сп'яніння спровоковують сварки та ведуть беззмістовні розмови. Власник таверни, як головний персонаж новели, вже зневірився, адже давно минули ті часи, коли він вірив про порядок у суспільстві, у майбутнє. Він спустошений та зневірений.

На мою думку, саме через призму цього власника трактиру, Іво Андрич передав свої відчуття щодо моральної деградації суспільства, приреченості до занепаду. Ще раз переконуюся, що творчість Іво Андрича, яка порушує глобальні проблеми, викликає у мене лише захват та повагу.