Кіт без прикрас

Замість солодкої ідилії, Террі Пратчетт вимальовує віртуозний портрет кота, знявши з нього всі прикраси. Він показує нам хитрого стратега, суворого господаря своєї території і абсолютного монарха, що зневажає людські умовності. Автор використовує кота як іронічне дзеркало для відображення наших власних недосконалостей, нашої потреби ідеалізувати і контролювати те, що за своєю суттю є диким. Це не історія, а збірка афоризмів і спостережень про складний танок між людиною та дикою природою, де головний герой — сама котяча сутність. Стиль Пратчетта — це зброя, що складається з дотепності. Його мова сповнена яскравих образів, а кожне речення — точний, вивірений удар, що викликає посмішку, бо впізнаєш у ньому самого себе.