Клуб «Мефісто»

Ця книга веде читача за тонкий кордон, де логіка криміналіста зустрічається з окультним жахом, і ставить питання: чи може зло мати обличчя, але не людську природу? Бостон стає ареною для серії вбивств, що здаються висіченими з давніх трактатів про демонологію. Жертви — не просто тіла, а криваві послання, а кожен слід — підпис зла, яке не вписується в жоден поліцейський протокол. Розслідування заводить детектива Ріццолі та патологоанатома Айлз до таємного товариства, «Клубу Мефісто», чиї члени вважають, що демони є реальними. Це подорож, що перетворює звичайний детектив на мандрівку у пекло вірувань, де кожен факт стає сумнівом. Сила роману — у постійній боротьбі між скептицизмом і жахом. Джейн Ріццолі — втілення прагматизму, її розум відмовляється приймати те, що бачать її очі. Маура Айлз — голос науки, її скальпель безсилий проти незбагненного. Ґеррітсен майстерно показує, як крихка межа між цим світом і іншим починає тріщати, змушуючи героїв, а разом з ними і читача, переглянути свої переконання.