"Книга вовків"

Друга частина «Книга в камені» - це той випадок, коли автор не просто не здувся після успішного дебюту, а взяв ще вищу планку. Тільки тепер ми пакуємо валізи і з повітового Проскурова перебираємося до губернського Кам'янця-Подільського. Надворі 1900 рік.Що тут найцікавіше: якщо в першій книзі Даценко грався з європейським міфом про Джека Різника, то тут він занурюється з головою в нашу рідну, подільську містику.

Яків Ровнер отримує тривожну звістку, а згодом дізнається, що його друга, молодого слідчого Жигмонта Тереховського, якого ми пам'ятаємо з першої частини, жорстоко вбили. І не просто вбили - тіло знайшли повністю знекровленим, а на шиї - дивні рани, схожі на укуси. Ровнер зривається в Кам'янець, і там починається справжня чортівня. Місцеві перелякані до смерті, шепочуться про упирів та вовкулаків, які століттями б'ються за якусь містичну «Книгу вовків», сховану в стародавніх печерах під каньйоном.
Але ж фішка в тому, що Ровнер - затятий матеріаліст і науковець. Для нього всі ці сільські байки про кровопивць - це просто неосвічена маячня. І спостерігати за тим, як його залізна, хірургічна логіка тріщить по швах під тиском подій, які неможливо пояснити наукою - реально захопливо. 
А ще  Даценко робить те, за що його взагалі варто читати. Він вводить у сюжет реальних історичних постатей! Під час розслідування Ровнер знайомиться з Юхимом Сіцінським - це реальний видатний подільський історик, археолог і священник. Він стає таким собі напарником Ровнера і провідником у світ місцевих легенд.
А ще сам Кам'янець-Подільський тут описаний так, що ти ніби сам блукаєш його бруківкою в густому тумані 1900 року, чуєш відлуння кроків у каньйоні і відчуваєш холод старих фортечних мурів. Словом, якщо перша частина була таким собі похмурим анатомічним трилером, то друга - це розкішний містичний детектив із глибочезним зануренням у наші власні міфи та реальну історію. Читається на одному подиху!