Кохання живе три роки

Бегбедер тут знову підтверджує свій талант бачити буденне через призму провокативного світосприйняття. Ця книга не про класичну романтику, а про саму сутність почуття — його непостійність, швидкоплинність, глибинну потребу людини у зв’язку. Автор піднімає питання чи можливо кохати довше трьох років? Чи любов — це емоційний спалах чи конструкція суспільства? Стиль Бегбедера тут поєднує іронію та сум. Якщо в попередніх романах він досліджував сучасне споживче суспільство, то тут занурюється в простір людських стосунків, не відходячи від своєї цинічної манери.