Одна з найкращих частин серії, що підіймає багато цікавих питань. "Гаррі Поттер і в'язень Азкабану" - третя частина історії про хлопчика, який вижив. Історія про стосунки Сіріуса Блека та Гаррі Поттера викликає в мене багато справжніх, щирих емоцій (тим паче, знаючи, що станеться в п'ятій частині). Напочатку історії все виглядало, як і в перших двох частинах. Мені здавалося, що я знову читатиму щось типове, дитяче. Але не все так просто. Авторка починає демонструвати дуже цікаві літературні прийоми. Особливо це стосується спроб створити із магічної казки більш серйозний детектив.

Почну з найголовнішої сильної сторони цієї історії - нарешті Гаррі Поттер сприймається як повноцінний, цілісний персонаж з власною трагедією. В попередніх часинах він більше нагадував гопніка, якому начхати на правила, і з якого в разі необхідності "потягнуть мазу" більш авторитетні особистості. Але в третій частині все змінилося. Його дії для мене особисто чудово зрозумілі. Підліток дізнається, що із в'язниці тікає злочинець, по вині якого загинули батьки. Скажіть мені, будь ласка, хто не хотів би особисто відплатити такому виродку? В цій частині Гаррі Поттер починає обростати власними характерними рисами характеру. Він імпульсивний, постійно злиться, адже його ніхто не розуміє. Вчителі несуть якусь дурню про пророцтва (напевне всі зрозуміли про кого я), і ніхто прямо не говорить хлопчині всю необхідну правду. Це стосується і Дамблдора, який, чесно кажучи, вже починає нагадувати мудака. Він грає в якусь власну гру, де Гаррі Поттер сприймається за розмінну монету. Найсильніший чарівник своєї епохи взвалює всі проблеми на плечі двох підлітків - ну не падлюка він через це. Нарешті продемонстрували і неймовірні розумові здібності Герміони. Якщо в перших частинах вона трохи подбішувала зарозумілістю, пихатістю і зверхнім ставленням до тих, хто гірше неї вчиться, то в цій частині ця персонажка прямо піднялась на кілька сходинок вгору.

Дуже сподобалась історія Люпіна та Блека, обожнюю всі моменти із картою Мародерів. Це для мене просто мед для уяви. Цікаво, захоплююче, а найголовніше, все грамотно вшите в сюжет. Саме за такі моменти я обожнюю цю частину. Розвиток стосунків між героями, їх дорослішання завжди викликало більше цікавості, аніж ключова сюжетна гілка. 

Серед недоліків маю тільки одне єдине - чортів маховик часу. Сильний, можна сказати, найсильніший артефакт, що дозволяє маніпулювати часом. Як з такою вундервафлею взагалі повинна йти мова про подальший сюжет. Думаю, що сама авторка зрозуміла, що натворила лише після виходу третьої частини в світ. І тепер ми маємо, на мою думку, найсильніший артефакт, який взагалі не використовується в подальших пригодах Гаррі та його друзів.

Крута, інтригуюча частина про пригоди Гаррі Поттера, що продемонструвала серйозність, готовність ставати дорослішою, повільно відходити від дитячого формату. Стабільні 5* від такого скромного рецензента, як я