Коли стовідсотковий успіх дорівнює абсолютній катастрофі

Успішний лондонський юрист Андрій - це ходяча функція, маніяк контролю, який буквально вимірює власне життя у відсотках. У нього 100% ідеальна кар'єра, 100% ідеальна дружина і такий самий бездоганно спланований побут. Аж поки фатальна автокатастрофа не стирає його родину в нуль. Коли ж на тлі чорної депресії герой починає отримувати анонімки з натяком, що аварія була цілком спланованим «рахунком» за минуле, його вилизаний світ остаточно йде тріщинами. Юлія Кубай пропонує не просто детектив про пошук убивці, а психологічний трилер про те, як ламаються люди, котрі повірили у власну невразливість.

Головна фішка тексту - це спроба оцифрувати емоції. Концепт, де стан головного героя маркується відсотками, від абсолютної ідеальності до повного руйнування, працює як нетиповий наративний гачок. Авторка досить влучно препарує свідомість людини, яка намагається замінити живі почуття бездоганним виконанням щоденних протоколів. Окремий плюс сюжету - лінія місцевого поліцейського слідчого. На тлі холодного, пластикового Андрія, цей персонаж зі своїми реальними, приземленими проблемами виглядає чи не найбільш живою та переконливою ланкою усієї історії.

Однак амбітний психологічний задум місцями розбивається об сумнівну реалізацію бекграунду:
Бажання героя бути досконалим подається як даність. Ми не бачимо глибоких дитячих травм чи переконливих причин, які б змусили його перетворитися на такого біоробота. «Ідеальність» виникає нізвідки, через що Андрій часто нагадує не живу травмовану людину, а просто набір неприємних характеристик.
Герой, який ще в юності виїхав з України, регулярно рефлексує про колишню батьківщину з відвертою зверхністю. Це мало б додати йому складності, але на практиці просто страшенно відштовхує і вбиває емпатію. Співчувати такому персонажу під час читання - завдання із зірочкою.
Коли справа доходить до розв'язки і зняття масок, виникає відчуття натягнутості. Мотиви антагоністів виглядають дещо розмитими, а фінал здається занадто сконструйованим, щоб викликати щирий емоційний відгук.

Саме тому ця книга з усіх моїх рецензованих тут має найменш привабливий вайб. Важко її рекламувати чи пропонувати до прочитання всім, окрім тих, хто відверто любить психологію.