Космогонічний трилер про ціну любові та північну загрозу

У центрі сюжету - Шувар, прадавній хранитель нашої землі - абсолютна сила природи. І в нього є давній ворог - лютий Торос, який без упину суне зі снігової Півночі. Лірник геніально і безжально запаковує в цей фольклорний образ усю нашу історичну пам'ять. Торос - це метафора мертвої, агресивної імперії, яка століттями намагається заморозити і знищити все живе на своєму шляху. Це ідеальна, інтуїтивно зрозуміла модель екзистенційної війни, яка триває сторіччями. 
Шувар міг би безпристрасно битися з Торосом вічно, як стихія зі стихією. Але стається злам: він закохується в русалочку Полтву, так-так, ту саму річку, що зараз захована в колектор під Львовом. І через це кохання у прадавнього духа з'являється Серце. Що таке серце в цій системі координат? Це здатність відчувати біль. Це смертність. Любов робить Хранителя вразливим. Але водночас саме вона дає йому ту люту, відчайдушну мотивацію, якої ніколи не буде в мертвого льоду. Шувар розуміє: тепер йому є що втрачати.
Ніякого солодкого гепі-енду, де всі живуть довго і щасливо. Шувар знищує Тороса, зупиняє північну смерть, але гине сам. Його гаряче серце залишається пульсувати в землі як доказ того, що кожен метр нашого світу буквально просякнутий кров'ю та самопожертвою його захисників.
Цей текст - розкішний інструмент для того, щоб без зайвого пафосу і брехні говорити з молодим поколінням про ціну рідної землі. Це історія про ініціацію, яка вчить: за право любити і жити на своїй території завжди доводиться платити.