Тож розповідь буде про книжку, яка називається «Київ. ua». Її авторка Тетяна Белімова, людина, яку знаю особисто, якою захоплююся і яку дуже поважаю. Тому апріорі знала, що книжка мені має сподобатись. Я добре знайома з короткою прозою пані Тетяни, з великим задоволенням читала її тогорічний роман «Винуваті люди», але про книжку «Київ. ua»дізналася зовсім недавно, побачивши її на аукціоні групи ВРАЖЕННЯ.UA. Зрозуміло, що не могла оминути такої нагоди і таки вполювала її на торгах.
Очікування мене не підвели, я з величезною цікавістю та задоволенням прочитала цей невеличкий за об’ємом, але надзвичайно глибокий за психологічним наповненням, роман. В основі проблематики твору лежать стосунки одного київського подружжя. Він - успішний бізнесмен, самовпевнений і самозакоханий чоловік, у нього все під контролем, вважає себе безапеляційним володарем свого життєвого середовища, а близьких людей - об'єктами цього, ідеально створеного ним, простору. Вона - красива молода жінка, філолог за освітою, матір двох дітей і об’єкт маніпулювання та приниження свого чоловіка-аб‘юзера, який вважає її своєю власністю. Він захоплюється нею, але не як особистістю, а як предметом свого творіння, бо вважає, що саме він, з чогось непоказного і нікчемного, створив ідеальну дружину. Він навіть ім’я їй змінив, бо його творіння не могло називатися банальним іменем Альона і за його владним бажанням перетворилося на Льону. Такий собі новітній Пігмаліон. Його «Галатея-Льона» має, на його думку, все, що тільки можна бажати: красиве і зручне помешкання, дорогі прикраси, красивий одяг, відпочинок на престижних курортах. Але до цього всього інколи додаються синці та травми, які Льоні доводиться маскувати під, начебто, спортивні чи побутові. Вона покірно виконує роль, написану для неї «геніальним» режисером її життя. А як можна по-іншому, якщо «вдячна публіка» - найближчі родичі і друзі, з захопленням спостерігають за «щасливим» життям «ідеальної» родини. Здавалося золота клітка закрита міцно і надійно. Йому так здавалося. Але завжди є остання крапля, яка переповнює чашу терпіння. Одного зимового дня Альона таки вирішує покинути чоловіка. І, о диво, їй таки вдається це зробити.
На тому, як розгортаються події далі й, головне, що думають та відчувають фігуранти цих подій, побудований роман Тетяни Белімової. Читання було дуже цікавим. Воно занурило мене в психологічні тонкощі кожного персонажа. Адже розповідь побудована так, що ведеться окремо від різних дійових осіб і висловлює точку зору кожного. А вже читачеві належить вирішити чия правда правдивіша, хто заслуговує співчуття чи підтримки, а хто осуду чи зневаги.
Відгорну трохи завісу і скажу, що в картину стосунків двох наших головних персонажів авторка додала третю фігуру. Це придало додаткову інтригу сюжету та психологічного загострення стосункам. В цих обставинах персонажі розкриваються в новому світлі та дають читачеві додаткову поживу для роздумів.
Тема, яку підняла Тетяна Белімова у своєму романі, дуже важлива й актуальна. Напевно є немало родин, які можуть приміряти на себе ролі персонажів роману. Тож розповідь авторки може послужити дороговказом для жінок, що опинилися в полоні таких аб‘юзивних стосунків. Адже зазвичай вони не вірять, що мають достатньо сил змінити своє становище і вважають за краще залишатися в золотій клітці аніж опинитися в страшній невідомості.
Мені дуже сподобались психологічні хитросплетіння викладені авторкою. Всі дії персонажів були дуже логічними і зрозумілими. При тому, що всі вони викликали дуже різні, іноді навіть суперечливі, почуття та емоції. Все як в житті. Окрім того, не можу не відзначити суто літературної складової твору. Читати прекрасну мову фахової філологині - це суцільне задоволення. Чіткі лексичні конструкції, красиві звороти, прекрасні метафори та епітети - все це робить читання роману насолодою для найвимогливішого читача.
Внутрішня свобода, почуття власної гідності, можливість самовираження - засадничі речі для кожної людини. Їх відсутність руйнує особистість, як таку і перетворює на безвольну істоту з втраченим сенсом життя. І це проблема не лише якогось окремого індивідууму чи окремої родини. Адже будь-яке суспільство - це сукупність людей, які його формують. Тож лише соціум, питома маса якого є вільними і самодостатніми особистостями, може досягти успіху і процвітання. Мені б дуже хотілося, щоб ми всі жили саме в такому суспільстві. І, щоб досягти цього, варто виховувати в собі та культивувати у своїх дітях почуття гідності, внутрішньої свободи та відповідальності за власні вчинки.
Роман «Київ. ua» це не класичний жіночий роман про любовний трикутник. Він значно глибший аніж може видатися на перший погляд. В ньому закладене питання, на яке кожен читач має дати свою відповідь. Адже фінал є і чітко окресленим, і відкритим водночас. Тому я дуже рекомендую прочитати роман, якщо, звичайно, вам вдасться його знайти, адже він був виданий у Видавництво "КСД" майже десять років тому. Ви витратите на його читання зовсім мало часу, але натомість отримаєте досить вагому поживу для роздумів.