Ще читаючи роман "Свято цапа" Маріо Варгаса Льоси, я помітила, що для перуанського письменника притаманне відтворення картини занепаду, зрештою ця тема відстежується у багатьох митців. Таке ж відчуття виникло читаючи його невелику повість із збірки латиноамериканських авторів - "Щенята". У романі "Свято цапа" Маріо Варгас Льоса відтворив суспільний занепад через політичну складову на прикладі диктатури Трухільйо із глибоким аналізом причин та наслідків, а от у повісті "Щенята" тема занепаду простежується на рівні особистої трагедії головного героя, яка в свою чергу символізує ширший соціальний процес.

"Щенята" - це розповідь про поразку самітника у боротьбі зі світом насильства та загальноприйнятих цінностей, який випав через трагічний випадок у дитинстві із звичайної системи життя. Нещадна система розімкнулася, виплюнула його із себе і замкнулася знову.

Та з самого початку читач знайомиться зі зворушливою історією дружби хлопців-бешкетників - щенят. Щенята дорослішають і перетворються у хижаків, вони роблять гроші, працють керівниками, інженерами, адвокатами, народжують дітей, відпасують черевце, але не усі... Головного героя Куельєра, сина багатих батьків, спіткало нещастя, тому він вже не зможе йти звичайним життєвим шляхом, тим, що проходять його друзі, і яким би йому довелося також пройти якби не той трагічний випадок. Така вже спідкала його доля - що він ніколи не стане "мачо". Куельєр перестав бути таким як усі з його товариства, і це усвідомлення болісне як і для нього, так і для оточуючих, але чим дорослішими стають "щенята", тим  більша прірва виростає між ними.
І якби не той трагічний випадок хлопець неодмінно став би розбещеним мажором, але тепер вимушений відчувати долю усіх знедолених, тих кого обійшло життя, відчути абсурд "правильності" життя багатіїв, бо ж за гроші можна купити все, але не все за них можна мати.

Тому й повість "Щенята" - історія не лише про особисту фізичну травму, у ній відтворено алегорію суспільного занепаду, тут про жорстокість і лицемірство соціуму, яке відкидає "інших".