Лід і вогонь

Оповідання «Лід і вогонь» — історія про виживання, про боротьбу між крайнощами. Холод, який паралізує, і вогонь, який знищує, тут — не просто стихії. А метафори людських крайностей: страху і зухвалості, збайдужіння й люті. Герой балансує між цими станами, шукаючи простір, де можна жити не розчавленим. І вся ця історія, написана майже сімдесят років тому, сьогодні читається як про сучасний світ: поляризований, розпечений до білого, де так легко втратити центр ваги. Інші оповідання в збірці наче варіації на ту саму тему: що відбувається з людиною, коли її виривають із звичного середовища. У «Калейдоскопі» космос розриває команду на частини, і кожен герой залишається наодинці. «Місто» — страшна притча про техніку, що пам’ятає образи війни краще, ніж людина. «Ні дня, ні ночі» та «Вічний дощ» — варіації на тему нездатності пристосуватись до нового середовища, до чужої планети, до невідомого. А в «Кінці початкової ери» — зовсім інша самотність: не страх, не ворожість середовища, а повна відсутність будь-якого зв'язку з домом. Всі ці історії об’єднує не стільки фантастичність, як міра недовіри до прогреса. Бредбері повертається до питання: чи не загубили ми себе в спробах змінити все навколо? Бредбері пише про людину в майбутньому як про істоту, яка, куди б не подалась всюди несе із собою тривогу, втому і потребу у світлі.