Люди і нечисть

Повість Тараса Завітайла «Діти Праліса» є продовженням історії про козаків-характерників Андрія і Степана, водяників і лісовиків. Та головною героїнею виступає Пташка - дівчинка, яку удочерив упир Мефодій. У процесі читання ми дізнаємося, що Пташка насправді є мавкою та напівлюдиною, її матір мавка Берізка мала величезну силу, а батько був звичайним чоловіком на імʼя Василь. До речі, його дух у вигляді привида мав розмову із дівчинкою. Пташка зустрічає свою тітку - мавку Вербичку, спершу бачачи її у сні. Поступово дівчинка вчиться контролювати свою мегасилу, зокрема переноситься у різні місця і приводить із собою людей, додає потрібний компонент до зілля, перемагає чорну нечисть і врешті стає хазяйкою Діброви. Дуже цікаво автор зображує історію Праліса, якого визволяє з домовини чаклун в обмін на безсмертя. Праліс контролює чорну нечисть і змушує білу нечисть робити вибір - вони з людьми чи з потворами. Під чарами Праліса водяник, конюшний та інші язичницькі істоти, що мали подобу людини, обертаються на потвор і переходять на бік злих сил. Рятує всіх зілля, яке модернізує Пташка. Доволі соковито описано сцени двобою потвор із людьми - я навіть згадала дитинство, коли дивилася «Мортал Комбат» та «Баффі». Якби вдалося екранізувати твори Тараса Завітайла, то вийшов би непоганий бойовик. Тим більше, що автор якраз і пише ніби сценарій, бо дуже багато діалогів та екшну, а от описів не вистачило. Та й не таким страшним і постав Праліс. Приміром, днями я читала Лавкрафта: от там реально моторошно стає, коли читаєш, а тут - ні. Ти точно знаєш, що буде гепі-енд, що Пташка неодмінно переможе і що тітка врятує її від смерті, прикривши своїм тілом. Таке не раз бачили в голлівудському кіно. Тому повість місцями читається передбачувано і банально. Хоча прикольно, особливо коли описується шинок та козаки із нечистю там гуляють.