Марсіанські хроніки

"Марсіанські хроніки" — це не зовсім про Марс. Це, радше, про Землю, але з відстані, яка дозволяє побачити її наскрізь без прикрас, без виправдань. Це емоційний простір, де колонізація Марса перетворюється на відлуння всіх гріхів людства: жадібності, страху, байдужості. Сюжет розбитий на окремі історії. Стиль Бредбері в цій книзі особливо м’який і образний. Мертвий вітер, тонкі марсіанські будівлі, що світяться зсередини, пил, який пам’ятає все. Це проза, наближена до поезії, де кожен абзац може жити окремо, як маленьке оповідання або притча. Людина в "Хроніках" тікає від себе, лише для того, щоб знову знайти себе серед руїн. Вона хоче почати спочатку, але щоразу несе із собою те, що й змусило її тікати. Війну, страх, нетерпимість.