Медична карта нашого світу

«Записки українського самашедшого» - медична карта нашого часу. Коли книга вийшла, всі говорили про політику, про Кучму, про Майдан. Але сьогодні я читаю це і бачу зовсім інше: це перший в історії посібник із думскролінгу, написаний ще до того, як ми всі підсіли на голку телеграм-каналів.

Головний герой - 35-річний програміст. Здавалося б, технар, мозок має бути холодним, але ні,  він - інформаційний наркоман. Його «божевілля» - це не шизофренія, це важка форма інтоксикації новинами. Він тягне до рота все: катастрофи в Африці, вбивства, політичний бруд, екологічні кризи. Він пропускає через себе весь світовий треш, і, звісно, його психіка каже: «Аревідерчі, бро». Це портрет кожного з нас о третій ночі, коли ми читаємо про ядерну загрозу замість того, щоб спати. Костенко геніально показала: якщо ти намагаєшся перетравити весь біль світу, ти стаєш овочем у власному житті.

Найцікавіший конфлікт особисто для мене тут - не герой проти системи, а герой проти дружини. Вона - філолог, але вона в сто разів реальніша і конструктивніша за нього. Поки він ниє про долю людства і цитує заголовки газет, вона робить свою справу, виховує сина і тримає їх спільний світ купи. Це жорстка іронія Ліни Костенко над чоловічим інфантилізмом. Герой думає, що він «небайдужий інтелектуал», а насправді він просто паралізований страхом демагог і лежень. Його «Записки» - це спроба виправдати свою бездіяльність тим, що «світ надто жахливий, щоб щось робити».

Так, Ліна Костенко і проза - це не зовсім той же топ рівень. Але ця книга заслуговує на особливу увагу принаймні тому, що це фіксація того моменту, коли кількість лайна в ефірі перевищила санітарні норми і в людей почало зривати запобіжники. «Самашедший» — це єдина нормальна реакція на ненормальний світ. Стиль книги - рваний, нервовий, перенасичений фактами - хоч і не ідеальна але непогана спроба передати стан мозку, який ґвалтують інформацією. Загалом я б таку подачу назвав текст-невроз. 

Отож, читати цю книгу треба як попередження. Ліна Костенко показала нам наше майбутнє: світ, де новини вбивають швидше за кулі і єдиний вихід, який знаходить герой, - це вийти з кімнати на Майдан, тобто вимкнути інтернет і піти творити історію своїми ногами.Чого і вам-нам всім бажаю.