Твори гватемальського нобелівського лавреата з літератури все активніше почали видаватися в Україні, тому найперш для ознайомлення із творчістю автора, я обрала найперший переклад українською, виданий ще видавництвом "Дніпро" - "Скорботна п'ятниця".

Гостроти від отриманих вражень у процесі читання, мені додав ще той факт, що книгу я читала у останній тиждень перед Великоднем у Страсний тиждень. У цій історії Астуріас показує чергову, одну з останніх трагедій свого народу на землях Гватемали як  колиски найрозвиненішої цивілізації.
Письменник відтворює трагедію нащадків майя як трагедію людей, які не здатні до адекватного сприйняття нової історичної ситуації і намагаються вийти із неї, діючи старими приреченими методами. Події розгортаються на початку минулого століття, в період одвічних змін одного диктатора на іншого, і це все настільки виморило населення Ґватемали, що спонукало письменника вдатися до відтворення реальності подій із ретельно підібраними соціально-політичними персонажами, аби гватемальці змогли осмислити історичну долю їхньої країни.

Весь перебіг оповіді у творі, наочно демонструє, як вікова покірність народних мас, сліпота громадськості, оскаженіний індивідуалізм самітників, об'єднавшись, призводять до того, що у свідомості цілого суспільства маска пересічного чергового диктатора перетворюється на обличчя всемогутнього божества.

Актуальна тема, раджу читати усім, кому до вподоби політичні романи. Не варто вважати, що подібні книги переповненні політики - ні, ця історія підносить життя людей в умовах диктатури.