Місце зустрічі - "Мрійливі сосни"

«Шпигун, який мене кохав» - це найбільший і найризикованіший експеримент Яна Флемінга. І перше правило цієї книги: забудьте однойменний фільм із Роджером Муром! Машини-амфібії, підводні бази, сталеві зуби лиходія Щелепи - нічого цього тут немає. Флемінг був настільки незадоволений реакцією критиків на цей свій роман, що перед смертю категорично заборонив екранізувати сюжет. Кіношникам дозволили використати лише назву. А справжня книга - це дещо абсолютно інше.

Флемінг ламає головне правило серії: роман написаний від першої особи. Але не від імені Джеймса Бонда! Оповідачкою виступає молода канадка Вів'єн Мішель.
Перша третина книги взагалі не схожа на трилер. Це життєва драма дівчини, яка втікає від розбитого серця та токсичних стосунків. Вона сідає на моторолер і мандрує Північною Америкою, щоб знайти себе. Гроші закінчуються, і вона береться за тимчасову роботу - наглядати за дешевим мотелем «Мрійливі сосни» десь у лісовій глушині гір Адірондак. Сезон закінчився, мотель порожній, навколо ні душі.
Вів'єн чекає на власника, щоб віддати ключі. Але одного темного, дощового вечора на порозі з'являються двоє. Це дрібні, але абсолютно відбиті мафіозі - Слаггсі Морант і Сол Горовіц. Вони приїхали сюди не відпочивати. У них є чіткий, жорстокий наказ від власника: спалити мотель заради страховки. І, звісно, їм потрібен «цап-відбувайло», чий обгорілий труп знайдуть на попелищі. Дівчина опиняється в абсолютній пастці наодинці з двома садистами.

А де ж наш улюблений агент 007? Він з'являється аж у другій половині книги, і то абсолютно випадково. такого Бонда ми ще не бачили, ще й очима простої переляканої дівчини, яка як на мене вде й не знає, кого бояися більше. Так що ж сталося в отелі і чим завершиться славнозвісна Бондіана ?