Міщанин-шляхтич

У цій п’єсі Мольєр дивиться на людське прагнення бути “кимось” — і бачить у ньому цілий театр ілюзій. Його герой не смішний через свою дурість, а через щирість, з якою намагається купити собі гідність. Він вірить, що шляхетність можна приміряти, як новий камзол. Що ввічливість і титули замінять сенс. Але за всією кумедністю історії стоїть запитання: чому людині так важливо бути кимось іншим? Мова Мольєра — жива, ритмічна, наповнена музикою сцени. Його діалоги не просто кумедні, вони нагадують танець. Комізм тут не у грі слів, а в тому, як вони звучать. Мольєр сміється, але його сміх має присмак співчуття. “Міщанин-шляхтич” — це про людину, що загубила відчуття міри між собою і світом. Мольєр показує, як легко бажання стати кращим перетворюється на маскарад.