Місіс Делловей

“Місіс Делловей” — це день, у якому пульсує увесь досвід людського існування. Вулф наче розгортає час, щоб у кожній хвилині вловити тремтіння думки, відлуння спогаду, ледь відчутний рух душі. Кларисса Делловей, готуючись до вечірки, постає як потік свідомості, що переливається між минулим і теперішнім. Вона то вдихає запах квітів, то зустрічає примару колишнього кохання, то відчуває порожнечу. Вулф пише так, ніби слухає внутрішню музику людського розуму. Ідея твору не в сюжеті, а у відчутті плинності. Життя як мить, що ніколи не буває цілком твоєю. Вулф відкриває, що за кожною усмішкою ховається безмежна внутрішня історія. “Місіс Делловей” — це роман, який не пропонує висновків, лише простір для співпереживання.