Містичний туманний Лондон

Дивлячись на картинку і назву очікувала, що історія буде класичним вікторіанським детективом щось темне і харизматичною героїнею і частково вгадала)  Видання гарне, обкладинка і зріз , ілюстрації в середині, я кайфанула від самої книги майже… бо книгу дали почитати, моя це біль(
Одрі Роуз Водсворт сімнадцятирічна донька лорда, яка замість балів і вишивки обирає розтин тіл і судову медицину. Вона вперта, допитлива і відверто не вписується в рамки свого часу. І це, мабуть один із найсильніших елементів книги, її внутрішній конфлікт між «має бути» і «як хочеться жити».
Паралельно Лондон накриває хвиля жорстоких убивств. Жінки зникають, в потім їх знаходять понівеченими і тут вступає в гру постать Джека Різника. Одрі звісно не з тих, хто тільки спостерігає і стоїть осторонь, вона швидко втягується в розслідування.
Сюжет наче динамічний, але місцями недостатньо і просідає. Є відчуття, що історія або затягується де не треба або занадто багато подій одночасно. Через це інтрига не сприймається як треба, тому я ви цю одразу відгадала і вже далі читаючи не було інтриги..

Щодо персонажів 

Одрі цікава , але інколи її сила виглядає трохи штучно ніж природньо.  Вона більше образ ніж живий персонаж.
Томас напарник Одрі у розслідуванні, він додає історії легкості й хімії, але їх взаємодія місцями дуже передбачувана.
Інші персонажі виконують роль масовки, рухати сюжет а не повноцінні герої.  
Атмосфера книги це величезний плюс , Вікторіанський Лондон це картинки в словах, я відчула весь контраст між розкішшю і нетрями, брудом і світським життям, темряву й містику міста, а деталі опису розтинів долають мотрібної моторошності книзі. Атмосфера працює на сюжет. 

Отож закінчилась книга , якось не правильно, не скажу що погано, воно все до того йшло, логічне завершення і трохи передбачуване , я не мала свого «ваууу».  В загальному ідея не погана , класна атмосфера , але дуже передбачуваний фінал.. я таки дала шанс другій частині, ще мені дали три книги з серії)