Моя темна Ванесса

"пу пу пу..."звучало в голові, коли я читала цю книгу

"Пу пу пу....." продовжувалося, коли я місяць намагалась зібрати в купку думки для написання відгуку..

У 15річної Ванесси був роман зі шкільним вчителем. Коли про це стало відомо-Ванессу виганяють з елітної школи ЗА НАКЛЕП, яким вона намагалась захистити вчителя, сказавши, що все це видумала, щоб здаватися крутою серед однокласників

В дорослому віці Ванесса дізнається, що у цього ж самого вчителя були стосунки зі школярками, і тепер все це переростає в скандал

Тож Ванесса має вирішити, що ж це було: злочин чи історія її кохання?

І якщо зі сторони все досить однозначно, на мій погляд, це ледь не єдина ситуація, де можна сказати: правда в кожного своя

Для Ванесси-це історія кохання

Об'єктивно, в рамках закону і моралі - це злочин, і цей вчитель має понести покарання

І не треба мені закидати "вона доросла,теж цього хотіла". Ви ж не дозволяєте 2річній дитині їсти пісок, "бо їй так хочеться"? От і тут, підлітки ще не є сформованими в частині особистих кордонів і неможна прирівнювати маніпуляцію до їх власної волі

Протягом прочитання "доросла Ванесса", яка вперто повторювала "ну ладно, тут може і домагання, але зі мною-ні, зі мною то було кохання" дуже бісила. Хотілося схопити її за барки, трусонути добряче і прокричати "він мудак! Прийми це, відпусти і живи далі, почни нарешті давати раду своєму життю".

Але це легко лише зі сторони. Для неї ж ці стосунки-"несуща конструкція", сформована протягом багатьох років, і просто знести її, не поставивши хоча б гіпсокартон для підтримки, матиме непоправні наслідки.

Ще більше ніж Доросла Ванесса бісили її батьки. Батько, який в принципі не сильно внікав в ситуацію, чому його дитина звела наклеп на вчителя і її вигнали

І мати, яка в день виключення зі школи побачила докази, що роман зі вчителем таки був, і просто змовчала, дозволивши доньці "взяти вину на себе" і занапастити наступні 15 років життя, бо

"Іноді я думаю, що так я тебе оберігала. Поліція, суд, юристи-я не хотіла, щоб вони тебе шматували. А іноді я думаю, що мені просто було страшно"

Я вибачаюсь...Ми тут дуже співчуваємо, що тобі було страшно, але..

Але може то мені так пощастило з батьками. Бо ми з подругою хвилин 15 обговорювали, як би наші мами, в сам момент лише усвідомлення, шо вчитель-мудак шось зробив їх дитині, вже бігли б спалювати ту ліцемірну школу, одночасно тягнучи за ногу того нещасного вчителя і бумкаючи його головою об асфальт

Тож фінальна рекомендація: читати

В ідеалі-обережно ще обговорити зі своїми дітьми, давши їм усвідомлення, що хоч мудаки і трапляються в житті, ви зможете стати на їх сторону і підтримувати по кінця

І як завжди, хто читав-запрошую до обговорення в коментарях