Музей, який можна взяти в руки

Ця книга - це не просто поліфонія, це справжній літературний фестиваль, де на одній сцені виступають рок-зірки різних епох. Світлана Привалова зробила щось геніальне: вона зібрала під однією обкладинкою «вершки» нашої культури і змусила їх говорити в унісон.

Тільки вчитайтеся в цей зміст! Це ж просто мурахи по шкірі. Тут є титани: Іван Франко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський. Це фундамент, це наша класика, яка тут звучить не як нудний підручник, а як жива пристрасть. Тут є Розстріляне Відродження: Євген Плужник, Михайло Драй-Хмара, Богдан-Ігор Антонич. Їхні голоси, які хотіли заглушити, тут звучать на повну силу - тонко, інтелігентно і боляче красиво. Тут є Шістдесятники і дисиденти: Василь Симоненко, Микола Вінграновський і, звісно, Василь Стус. Це нерв нації, це поезія прямої дії. І тут є Сучасність: Сергій Жадан та Юрко Покальчук.

Уявіть, що ви зайшли в кімнату, де Володимир Сосюра читає вірші про кохання, а Григір Тютюнник слухає, киваючи головою. А поруч стоїть Жадан і додає свій сучасний ритм. Це і є та сама поліфонія. Ти бачиш, що українська література - це не розрізнені шматки історії. Це один великий, безперервний потік. Біль Стуса перегукується з болем Франка, а ніжність Вінграновського з лірикою Чубая чи Антонича.

Світлана Привалова тут виступає як геніальний куратор цієї виставки. Вона не просто склала тексти до купи, вона створила діалог між ними. Вона провела нас за руку від ви коків нашої ласики до віршів про війну і любов сьогоднішнього дня. І все це приправлено живописом, який робить ці тексти об'ємними.  Ця книга доказ того, що ми маємо неймовірно потужну спадщину. Це «must have» для кожного, хто хоче зрозуміти українську душу. Тут зібрані найкращі голоси за останні 150 років, і вони співають одну пісню про любов, про боротьбу і про красу.