Ми завжди жили в замку

“Ми завжди жили в замку” — гіпнотична історія про двох сестер, відрізаних від світу. Притча про страх перед іншим і солодку небезпеку ізоляції. Оповідачка, чия логіка побудована на дитячих закляттях і внутрішніх ритуалах. Цей голос не можна назвати ненадійним — він радше зачаровує, наче пісня. Через нього ми бачимо світ, де зовнішня жорстокість суспільства дзеркалиться у жорстокості сімейної тиші. Ритм тексту — повільний, але саме в цьому спокої ховається загроза. Як легко людина може сховатися від світу? Як непомітно цей сховок перетворюється на в’язницю? Джексон не судить своїх героїнь — вона лише показує, що ізоляція може бути водночас порятунком і прокляттям.