П'єса "97" Миколи Куліша з'явилася безпосередньо після голодної зими 1921-1922 рр., таким чином драматург змалював усю "могутність і славетність" більшовицької партії та її політики. Письменник важко переживав побачене, а проїжджаючи селами, він намагався хоч якось врятувати сільські школи від занепаду, а дітей - від безхліб'я. Жахлива картина залишала болючий слід у його серці, але все ще не міг усвідомити, що винуватцями голоду були не сільські куркулі, а більшовицька партія та Ленін.

Головна сюжетна лінія п'єси - боротьба селян-незаможників на чолі з Мусієм Кописткою та Серьогою Симаком з куркулями Гирею і Годованим за вилучення з церкви матеріальних цінностей, які нібито мали врятувати людей від смерті. Микола Куліш не аналізує глибинні причини Голодомору, але правдиво подає картини невимовних страждань, людської жорстокості, канібалізму як наслідку здичавіння від голоду Орини і Ларивона.

Зображуючи велику трагедію українського народу на тлі голодного лихоліття, Микола Куліш разом із Уласом Самчуком та Василем Баркою залишається одним із великих оповідачів, які відтворили реальні масштаби жорстокої трагедії.