Микола Вінгаровський "Первінка"

Познайомилася нещодавно із книгою Миколи Вінгаровського "Первінка", яка розрахована на дитячу аудиторію читачів. І скажу, що цей невеличкий твір вразив мене майстерно відтвореними картинами післявоєнної розрухи, тяжким становищем людей, й напротивагу такій гнітючості - із людською душевною щирістю.

Для мене цей твір був важливим тому,  що саме завдяки йому, можна дізнатися й відстежити важке дитинство своїх батьків, які хоча й народилися у 50-х, але відгомін війни тягнувся ще довгі роки. Звісно, що поміж рядків відчувається, що автору в тодішні часи, доводилося творити аби висвітлити усе лихо, зумовлене нацизмом, але ж історії то знаємо, що лихо для українського народу було ще й зі сторони совєтів.

Найбільше розчулила сцена продажу корови від безвиході, тут автор влучно автор показав як воєнна розруха, злидні, голод зробили людське життя нестерпним. На прикладі жінки, яка пробавала корову, бачимо як вона не мала змоги годувати худобу й вимушена продати її за безцінь. Відчувається, що господиня любить її, піклується про неї, наче за рідною людиною, й хвилюється, щоб нові господарі про неї піклувалися. Бачимо, що й сім'я, що придбала корівку, теж не з багатих, їм потрібна годувальниця для дітей.

Увесь твір Миколи Вінгаровського сповнений невичерпної любові автора до простих селян, і виховує відповідальность та пошану до села.