Мисляча машина

«Загадка тринадцятої камери»  Жака Фатрелла - це еталонна інтелектуальна головоломка початку ХХ століття, яка здійснює кардинальний жанровий розворот у світовій кримінальній літературі. Жак Фатрелл, блискучий письменник, який трагічно загинув на «Титаніку» у 1912 році, відмовившись від місця в шлюпці на користь дружини, створив текст, що перевертає класичні закони детективу догори дриґом.
Якщо традиційна загадка «зачиненої кімнати» фокусується на тому, як убивця зміг непомітно проникнути всередину і вбити жертву, то Фатрелл ставить питання абсолютно інакше: як геніальному розуму вибратися з ідеально ізольованої пастки, коли всі навколо знають про його намір.
Головний герой, професор Огастус С. Ф. К. Ван Дузен, відомий за своїм промовистим прізвиськом «Мисляча машина» - це екстремальна, доведена до абсолюту еволюція Шерлока Холмса. Якщо Холмс ще зберігав ексцентричні людські звички: гра на скрипці, перепади настрою, наркотична залежність, то Ван Дузен позбавлений емоцій взагалі. Він уособлює чистий, рафінований інтелект.

Зав'язка роману базується не на вбивстві чи крадіжці, а на філософській суперечці. Ван Дузен укладає парі з колегами, стверджуючи, що «розум є господарем матерії» і що людський інтелект здатен подолати будь-яку фізичну перешкоду. Щоб довести це, він добровільно дозволяє замкнути себе в камері смертників найсуворішої в'язниці Чісголм, пообіцявши вийти звідти рівно за тиждень. Для професора це не кримінальна авантюра, а суто науковий експеримент, математична задача, яку він має розв'язати.
В'язниця Чісголм та безпосередньо камера №13 у тексті працюють як уособлення непохитної державної системи та грубої фізичної сили. Автор ретельно вибудовує цей архітектурний максимум: товсті кам'яні стіни, сталеві ґрати, озброєна охорона під вікнами, постійні обшуки. Начальник в'язниці є живим втіленням самовпевненості цієї системи - він абсолютно переконаний, що жоден розум не здатен пробити твердий граніт і сталь. То чи здатна "Мисляча машина" перемогти?