Нащадок Стрибога

Це дуже світле і по-справжньому наше фентезі, яке філігранно осучаснює слов'янську міфологію, абсолютно не скочуючись у нудний підручниковий формат. Уявіть собі зав'язку: головний герой - Дейв, звичайнісінький канадський підліток. Він живе своїм життям за океаном, має українське коріння, але для нього це скоріше просто факт із біографії. Усе змінюється, коли на свій день народження він прилітає з мамою в Україну. І тут виявляється, що він не просто черговий турист, який шукає родичів. Дейв - нащадок самого Стрибога, прадавнього бога вітрів.
Багряна створює тут приголомшливу міфологічну концепцію. Вітри - це не просто потоки повітря чи метеорологічне явище, вони живі, вони ходять серед нас. Зазвичай ці здібності та таємні знання передаються від діда до онука на берегах Дніпра, але оскільки Дейв народився в еміграції, його магічний зв'язок зі спадком був частково порушений. І тепер йому треба самотужки розплутувати ці кармічні вузли. Його буквально кличуть до себе старі вітряні млини на дніпровських кручах, і прадавня магія починає прокидатися просто посеред сучасної реальності.
Що тут найбільше підкуповує, так це загальний вайб книги. Це не типовий жорсткий екшен, де треба рубати монстрів на кожній сторінці. Це набагато глибша, місцями медитативна історія про ініціацію, прийняття себе та силу власного роду. Авторка дуже тонко вплітає в сюжет нашу символіку: дерево життя, спіралі часу, зв'язок між поколіннями. Ти читаєш про сучасного підлітка зі смартфоном, але чітко відчуваєш за його спиною подих стародавньої епохи. А ще тут є дуже тендітна лінія перших почуттів, яка ідеально доповнює атмосферу.

Книжка свого часу недарма відхопила спецвідзнаку на «Коронації слова». Вона без пафосу і моралізаторства показує одну дуже круту річ: хоч куди б тебе закинуло життя і на якому б континенті ти не виріс, твоє коріння - це твоя найбільша суперсила.