Навіть у натовпі можна залишатися страшенно самотнім

Якщо чесно, я тільки недавно дізналась, що Джоан Роулінг писала ще щось, окрім чарівного світу. Важко уявити її в стилі детективу, але це правда) Та під псевдонімом Роберт Галбрейт вона відкрила себе в зовсім іншому жанрі. І це надзвичайно приємне відкриття.

«Кувала зозуля» це не просто детектив із розслідуванням. Це соціальний детектив, де важливіші саме люди з їхніми емоціями, а не просто факти.

У центрі сюжету  смерть молодої та гарної моделі Лули Ландрі. Все виглядає просто, і її смерть відносять до самогубства, та чим далі занурюєшся в історію, тим зрозуміліше: за всім пафосом, блиском і гламуром ховається щось значно страшніше.

Головний герой, Корморан Страйк, працює детективом і за плечима має важке минуле зламаний і морально, і фізично. Його життя це постійна боротьба…

Робін Еллакотт повна протилежність Страйку наївна, невпевнена. Вона випадково опиняється поруч, але стає важливою частиною цієї історії.

Мені подобається, коли детективи мають свій характер де є не лише факти й розслідування, а й почуття та переживання героїв, тригери й проблеми, багато психології. Саме це додає історії індивідуальності. Тут герої не ідеальні вони живі вміють ображатись, помилятись, злитися.

Саме розслідування розгортається спокійно, без різких поворотів, але завдяки живим героям і їхнім проблемам усе виглядає збалансовано. Авторка все одно тримає в напрузі, підкидаючи деталі й змушуючи підозрювати кожного.

Фінал дуже цікавий небанальний і непередбачуваний. Історія Лули Ландрі - це не просто детектив, це реалії життя, де самотність і бажання бути коханою переплітаються з болем. Це про те, як за яскравою обкладинкою може ховатися глибока порожнеча.

Це книга більше про людей і їхні внутрішні проблеми, ніж про сам злочин і саме це зачіпає найбільше.

Рекомендую для любителів детективів із глибоким змістом, а не лише інтригою.