Не просто читай, а вчись магії!

Для мене Ніл Патрік Гарріс завжди був тільки Барні Стінсоном із серіалу «Як я зустрів вашу маму» і просто кумедним чуваком у костюмах,  але ця книжка мене добряче здивувала. «Чарівники-невдахи» - це той випадок, коли зірка Голлівуду не просто торгує відомим ім'ям на обкладинці, а реально видає круту, драйвову дитячу літературу. Причому таку, від якої і дорослий кайфоне.

Головний герой тут - малий Картер. Такий собі вуличний ілюзіоніст, чий рідний дядько той ще мерзотник і маніпулятор. Дядечко Слай тупо використовує пацана, щоб обчищати кишені роззяв під час фокусів. Картер, звісно, не витримує цього лайна, тікає і на товарняку заїжджає в химерне містечко Мінерал-Веллс. І от там починається те, що ми так любимо: цікаві магічні історії!
Він стикається з бандою таких самих дивакуватих підлітків, які фанатіють від магії та ілюзій. Вони об'єднуються, щоб надерти зад місцевому лиходію - моторошному ватажку мандрівного карнавалу Б.Б. Боссо та його банді клоунів-крадіїв. І знаєте, що тут найбільше чіпляє? Те, як текст із тобою взаємодіє. Гарріс постійно ламає четверту стіну. Він тупо звертається до тебе посеред сторінки, підколює, радить заховати книжку від батьків, а головне, реально вчить робити справжні фокуси! Там є покрокові вставки з інструкціями, як змусити монету зникнути чи обдурити когось із картами. Плюс купа прихованих шифрів і загадок прямо в ілюстраціях (художники Ліссі Марлін та Кайл Гілтон тут відпрацювали просто шикарно, малюнки дуже атмосферні).

Це така щира, трохи хуліганська історія про те, що магія - це не махання чарівною паличкою і закляття латиною. Магія - це спритність рук, гострий розум і друзі, які прикриють спину, коли ти лажанеш. Картер усе життя був сам по собі і нікому не довіряв, а тут через біль і помилки вчиться бути частиною зграї. І це прописано максимально по-людськи.