Непомірна ціна

Якщо перша книга нового циклу була про крок у невідомість, то «Сходить місяць» показує зовсім іншу правду: дорога назад буває набагато страшнішою. Ця частина - абсолютно пронизлива, холодна і фізично виснажлива мандрівка, яка назавжди змінює героїв.

Повернення веде обранців через суворі, засніжені гори. Авторки майстерно виривають котів із зони їхнього лісового комфорту. Зустріч із Кланом Падаючої Води спочатку здається довгоочікуваним порятунком від холоду, але швидко обертається пасткою. Гірські коти живуть під гнітом паралізуючого, фатального страху. Загроза у вигляді велетенської гірської пуми Гострозуба - це вже не звичні лісові розбірки за кордони. Це чистий тваринний жах перед хижаком, проти якого звичайні котячі пазурі - просто ніщо.
Лінія Пір'їнки та Хмаролапа прописана з такою щемкою ніжністю, що від початку підсвідомо чекаєш біди. Колючий, вічно сердитий Хмаролап уперше в житті відкриває комусь своє серце, а мудра, лагідна Пір'їнка стає справжньою душею цієї розрізненої групи. Її рішення пожертвувати собою, аби вбити монстра і врятувати чужий Клан - це сцена, яку практично неможливо читати без болю в серці. Вона гине на холодному камінні, так і не побачивши рідних верб, залишаючи по собі розбите серце юного Хмаролапа та глухий відчай свого брата Штормошуба. Ти ніби сам фізично відчуваєш усю несправедливість цієї втрати.
І поки герої ховають подругу в горах, паралельно нам показують агонію їхнього дому. Розділи про те, як машини двоногих безжально зжирають ліс, а коти пухнуть від голоду і потрапляють у клітки-пастки, створюють атмосферу тотальної безвиході. Ти з жахом усвідомлюєш: мандрівники несуть пророцтво туди, де вже майже не залишилося за що боротися.

Це надзвичайно сумна, зріла книга про те, що велике призначення вимагає непомірної ціни, а справжній героїзм завжди йде пліч-о-пліч із гіркотою втрати.