«Ні, рибонько. Люди — це кровожерні чудовиська. А преса — це чудовиська, відповідальні за те, щоб годівниця не порожніла.»

Закінчення циклу. Третя книга про нью-йоркську детективку Ліліан Пентекост жінку сильну, але з вадою слабким здоров’ям. Та її вірну помічницю Вілл Паркер, яка стає не просто асистенткою, а повноцінною партнеркою в розслідуваннях.

У третій частині дуже видно, як змінилися головні героїні. Ліліан залишається холодним розумом дуету, але вона вже не настільки віддалена.

Вілл ще більше зміцнює себе. Вона емоційна і різка, але її вміння виживати у складних умовах тут грає ключову роль.

У сюжеті цього разу маємо розслідування, пов’язане з серією вбивств убивця наслідує сцени з детективних романів. Іронічно, адже авторка цих книг стає мимовільною учасницею реальних злочинів. Її страх змушує звернутися не до поліції, а до приватних детективок Пентекост і Паркер.

Сюжет дуже насичений, книга найкраща з трилогії!

Дуже атмосферно передано сам Нью-Йорк місто після війни, люди, які живуть і намагаються знайти себе, преса й суспільство, які жадають сенсацій усе прописано дуже класно!

Це не просто детектив про злочини, а історія про людей, які пишуть чи читають, які живуть історіями… у цьому випадку на всі 1000%. Цікава детективна лінія, є емоції. Стосунки між героїнями ну це зайве, як на мене… не люблю лінії ЛГБТ, добре, що тут у міру.

Книга сподобається, якщо любите читати про сильних жінок, детективів, складні справи та жіночі детективи.
Кінцівка здивує, не так все просто , в мене була єдина думка ….  Це справа не про злочин а про правду і відповідальність , де межа між вигадкою і реальністю. І що стається якщо користуватись чужим болем…