Нільс

Для мене перша асоціація про цю книгу - то давній радянський мультик, який, як виявилося, охопив не повністю фентезі шведської письменниці. Памʼятаю, як читала цю книгу в третьому класі і паралельно хворіла на вітрянку. Такі собі спогади. Тож Нільс для мене - це спогади про дитинство та про непросте дитинство. Що ж стосується дорослого прочитання твору, то в ньому я бачу ідею єдності людини і природи, заклик цінувати справжню дружбу, уславлення сімейних цінностей та віру в магію. Нільс - це шведський дванадцятирічний бешкетник, який живе з батьками та не любить школу. Він погано поводиться з тваринами, що живуть на його подвірʼї, тож коли гном зачарував його та перетворив на крихітку, тварини особливо не розчарувалися з того. Зверніть увагу, що батьки все одно люблять свого сина, попри те, що він далеко не приклад для наслідування; вони сумують за ним, коли хлопчик несподівано зникає. А Нільсові доведеться пролетіти з гусаками всю Швецію і провести літо в Лапландії, навчитися виживати та боротися за право вважатися другом, стати героєм і врятувати замок від щурів та налагодити контакт із братами нашими меншими, обхитрити злого лиса та побачити казкове потонуле місто. А дружба Нільса та гусака Мартіна - то приклад справжнього та щирого, того, чого нам так не вистачає. Доволі прикметною є історія про двох студентів, яка свідчить, що люди здатні помилятися, визнавати свої помилки та спокутувати провину. Кожен має право на помилку і на виправлення її. І якщо студент Невдаха написав чудовий твір, то студент-відмінник має це визнати і порадіти за свого приятеля. 
І все ж, я б трохи скоротила повість. Надто довга вона для дітей молодшого шкільного віку, надто багато сюжетних ліній та відхилень, зокрема історія про тролів є зайвою. Та й сам процес повернення Нільса до звичних розмірів виглядає надто надуманим: треба знайти когось, хто хоче стати маленьким. Прикро, що таким «щасливчиком» став син гусака Мартіна. На місці авторки я б зробила простіше: показала б гнома, який, побачивши, що Нільс виправився, повернув би його до нормальних розмірів. Тим більше, що знову ставши великим, хлопчик став сумлінно вчитися у школі і поважати гусаків та їхніх друзів.