Оди спорту

Збірочку «Привітання життя» видано майже сто років тому, в 1931 році. Про що вона, важко зрозуміти, якщо не цікавитися творчістю автора. Я, на жаль, не є шанувальницею Антонича, але дуже люблю спорт, тож приємно здивувалася, коли побачила цикл спортивних віршів: «Пісня змагунів», «Біг 1000 метрів», «Скок жердкою», «Дівчина з диском», «Ситківка», «Змагання атлетів». І хоч важко зрозуміти багато слів, усе ж відчувається дух спорту, як пише автор, «побіди келіх». Якраз днями закінчилися Зимові Олімпійські ігри, тож дух спорту і змагань витає в повітрі. Якщо ж перенестися в ті часи, коли спорт ще не набув такої масовості, як зараз, то поява подібних віршів свідчить про важливу місію популяризувати фізичну культури, агітувати за здоровий спосіб життя, оспівувати молодість і красу. Ці шість поезій входять до циклу «Бронзові мʼязи», а ось відкриває збірку «Пісня про вічну молодість». Автор розпрягає чотирьох коней і несеться на хвилях вітру на скаженій швидкості. Чого йому боятися? Він же молодий! І оспівує вічну молодість, яка асоціюється із швидкістю, рухом, стрімкістю та невловимістю. 
Любов - це річ неземна, - пише Богдан-Ігор у своїй поезії. Її не можна пояснити математично, її важко знайти тут і далеко-далеко. Де ж ти є, Любове?

Філософського звучання набувають поезії «Альхемія» та «Ідеал». Священник зміг-таки зробити золото і став божевільним, бо йому допомогли в цьому чорти, а що таке ідеал - на далекому острові, де є лише пісок? Символічно. Чи варто шукати золото, якщо заради цього можеш залишитися від душі? Чи слід гнатися за ідеалом, вирушати в далекі мандри заради самотнього острова, без людей, де лише море і пісок? І більш нічого. Але хіба молодість чує застереження старших? Вона надсилає привітання життю та співає оди речам, що приносять радість тут і зараз. Поезія доволі символічна, але дзвінка та ритмічна. Нагадала мені «Золотий гомін» і молодого Тичину. Десь така ж наївна і романтична, сповнена бажання творити і радіти життю.