Богдан Лепкий «Полтава» –Львів, «Червона калина», 1991– 406 с.
Історична повість Богдана Лепкого «Полтава» зараз особливо актуальна, тому що в цю мить українські хоробрі воїни віддають своє життя у боротьбі із тим самим, одвічним московським загарбникам, що прагне знищити кожного з нас, руйнує домівки, краде майно, спалює міста, знущається з жінок і дітей... Методи окупантів залишилися незмінними, хоч минуло 400 років з часу руйнування московитами столиці гетьмана Івана Мазепи – славного, героїчного міста Батурин.
Думаю, що цю книжку мав би прочитати кожен, щоб зрозуміти глибше та виразніше витоки теперішньої боротьби за свободу України та європейське майбутнє нашого народу, держави.
«Москва не може стерпіти вольного народу. Вона й у себе не дає людям волі. Цілу Европу рада би прибрати до свого кріпкого кулака».
Дуже шкода, що історичну повість «Полтава» не вивчають в школі, книга є важливою для формування національної ідентичності, світогляду, жертовності заради України.
Книгу варто прочитати, щоб глибше та краще розуміти, відкрити для себе історичну постать гетьмана Івана Мазепи, чому він бажав добра та вільної, незалежної української держави та добра для свого народу на своїй землі.
В образах Андрія Войнаровського та Ганни Обидвської, письменник розкриває суперечність між виконанням військового обов’язку захисту країни, служіння гетьманові заради «будучности української справи», та бажанням тихого сімейного щастя поруч із жінкою, яку кохаєш все життя.
В образі Мотрі, доньки Кочубея втілено незламність України, готовність жінки пожертвувати власним життям, заради кращого, вільного майбутнього: «Житимем у душах тих, що прийдуть по нас, у душах вільних, чесних, здорових, житимем жизнею куди кращою, ніж нині».
Мотря відважно й самовіддано рятує поранених оборонців Батурина, забувши про втому, сон та відпочинок, тому що: «Є тільки цей край, за котрий іде боротьба, люди, які цю боротьбу ведуть... Щоб вони не зімліли, щоб не склали оружжя: ось чого вона боїться... Власну кров переливала б їм у жили».
Єдиною мотивацією та найсокровеннішим бажанням гетьмана Івана Мазепи було, «щоб Україна осталася зєдиненою і вольною. Ось чому я і порвав з Петром та Августом, а перейшов до Карла й Станіслава. Вважаю їх певнійшими та не такими небезпечними для нас, як тамті»
«Полтава» повість про патріотизм, жертовність для блага України, про любов, але також про підлість, нікчемність і зраду тих козацьких старшин, які перейшли на бік московського царя, щоб мати можливість зберегти владу, маєтки та привілеї.
Найголовніший висновок після прочитання – лише в єдності сила народу, спільними зусиллями можна здолати що прийшов нищити нашу країну.
Далі читатиму наукові праці про життєвий шлях гетьмана Івана Мазепи, а вам наважуся рекомендувати звернути увагу на інші твори Богдана Лепкого, бо творчість письменника належить до незаслужено забутих, маємо це виправити заради відродження національної ідентичности, самосвідомости, як вільного народу, що захищає та поділяє європейські цінності.
9.12.2023