Ще напередодні Першої світової війни на Галичині в умовах австрійської влади, яка фактично знаходилася в польських руках, українці зрозуміли важливість та значення спортивного вишколу молоді. Спорт, як основа фізичної вправності давав запоруку постання військових формацій. Адже підготовлені фізично українські юнаки масово поповнювали лави Українських Січових Стрільців.

Про зародження спорту на Галичині, зокрема футболу, як невід'ємної частини тих трагічних подій, що відбувалися впродовж минулого століття у своїх спогадах розповідає легенда українського футболу - Олександр Скоцень. Його життя - це справжня футбольна одіссея. Куди б доля не завела Леня Скоценя, із команди в команду, він щоразу усім нагадував - "я українець. І завжди ним лишався".

Майбутній футболіст, нападник розпочинав свою спортивну діяльність у львівському клубі "Україна", під час Другої світової війни, втікаючи від переслідувань енкаведистів, опинився в Європі, де й грав у провідних футбольних клубах. Згодом, після закінчення війни - в командах емігрантів Франції та Австрії, аж поки доля не занесла Олександра Скоценя в Канаду. Оселившись там, став футбольним тренером та діячем української діаспори.

Його історія спорту дуже мені перегукується із іншою спортивною історією - хокейною. Коли Україна перебувала під совєцкою окупацією лише вихідці з України могли показувати світу незламність і неймовірну силу духу української нації, й гордо заявляти світу й пишатися тим, що ти українець.

Олександр Скоцень залишив глибокий слід в українському емігранському спорті, а історія його спортивного життя  - це приклад долі багатьох українців, які в силу трагічних подій минулого століття, вимушені емігрувати закордон.