Останній сеанс

Перед нами збірка містичних детективних оповідань Агати Крісті. Доволі неочікувана. Відкриває збірку однойменне оповідання. Отож, оповідання «Останній сеанс». Сама назва свідчить про те, що йдеться про щось психологічно -окультне. Головна героїня Сімона приймає на дому. Вона проводить сеанси спіритизму та викликає духів. Спершу я подумала, що це такий жарт, що йдеться про шарлатанство. Але ні - авторка реально пише про дух померлої дівчинки, який останнім часом доводиться викликати. Інший герой оповідання - молодий чоловік, що є учасником цих сеансів та незабаром має одружитися із Сімоною. Є ще служниця, набожна жіночка Ельза, яка проти цих викликів, вона вважає, що подібні сеанси є антирелігійними та з цим треба завершувати. І ось має відбутися останній сеанс. Цього, власне, бажають усі.  Сімона не хоче його проводити, бо втомилася, погано себе почуває. Навіть великі гроші, які їй щоразу пропонують та сплачують, її не тішать. Та й сама жінка-клієнтка, що вже вкотре приходить, не подобається ні Сімоні, ні її коханому. Але відомо, що гроші не пахнуть. Тож востаннє треба викликати потрібного духа.
Читаєш оповідання із завмиранням серця. Перша половина - доволі буденна, містить чимало діалогів. В ній чудово розкрито образи трьох героїв, їхні думки та побоювання. Я б навіть сказала, що це трохи було схоже на сценарій дня театральної постановки, бо суцільні діалоги і мінімум описів. Друга частина - то вже підготовка до сеансу і сам сеанс. Кінцівка вийшла неочікуваною, принаймні для мене. І хоч багатьом подібні літературні експерименти Агати Крісті з поєднання містики та детективу не подобаються (моя сестра, приміром, з усієї збірки прочитала тільки це перше оповідання і закинула), я залюбки продовжу читання.