Острів напередодні

“Острів напередодні” — не місце на карті, а розрив між землею й морем, вірою й сумнівом. Головний герой ніби застряє у щілині часу. Його подорож — не пошук острова, а спроба знайти точку, де думка перетинається з реальністю. Навколо — океан, а всередині — нескінченні комбінації слів, цитат, припущень. Еко робить із роману філософський експеримент над самим актом пізнання. Попри інтелектуальну насиченість, у романі є тиха людяність. Самотність героя — це метафора сучасної свідомості, що шукає опору у світі. “Острів напередодні” — роман про неможливість дістатися до межі. Бо щойно здається, що істина поруч — вона відпливає ще на день шляху. Можливо, саме в цьому й полягає її принадність: у постійному віддаленні.