"Озеро спокою" Рейчел Кейн

"Я думала мій дім це фортеця, а виходить, що це найнебезпечніше місце на землі..." - інтригуючий початок рецензії на досить не звичний для мене жанр книги. Це перша частина 6-ти декадної історії, яка у повному обсязі, нажаль ще не перекладена українською, але думаю, що кожна нова книга буде не менш захопливою. 

В центрі сюжету жінка на імя Джина, а може Гвен, а може Лілі: життя вимагає від неї постійно змінювати імена та ховатися від власного "я". І від ніжної, наївної Джини вже не лишилося ані сліду. Жінка раптово дізнається, що її чоловік, з яким вона жила у щасливому шлюбі 15 років, якому народила двох дітей та кожного дня дивилася на становлення люб'ячого батька- виявився серійним убивцею, котрий заманював жертв до свого гаражу та зовсім безжалісно та холодно дивився у вічі родинам загиблих на суді. Її й саму судили, як співучасника, але потім виправдали. Після цієї "події" життя родини Роялів, принаймні тих, хто від неї залишився більше не може бути звичним та розміреним, як для американської родини. Вони вимушені тікати з рідного дому та мало не кожного місяця переїздити до нового міста, нової школи, нового минулого. Лишень, потрібно забути своє колишнє життя та бути як усі. Це достатньо важко зробити, коли у твоєму домі живе підліток-гот, який влаштовує бійки у школі та вважає тебе "параноїчкою". Хоча, правду кажучи зерно правди у цих словах все таки є-жінка тримає вдома зброю, тісно спілкується з хакером та декілька разів на тиждень ходить у тир. Можливо, хтось побачить у цих вчинках глибоко травимовану особистість, яка здається зійшла з розуму, оскільки зараз не має чого боятися, вони живуть мало не у селищі, де більша частина мешканців це люди похилого віку, але основна ідея в тому, щоб побачити та відчути справжню жінку- воїтельку, той самий образ матері, яка будь що не сталося накриє дітей своїм мужнім "щитом". Вартим уваги також є аспект відносин Джини з першого погляду проблемною донькою Атлантою:вона не намагається її критикувати, або відповідати агресією, а навпаки ставиться з розумінням до травми дитинства та відчуває власну провину у цьому. 

Джина проходить неймовірний етап росту та прийняття, від домогосподарки, яка тихо варила каву чоловікові й гралася з дітьми у дворі, до жінки, котра змушена побудувати власну особистість заново, без опори на минуле, без права на слабкість. У книзі дуже чітко видно момент, коли вона перестає бути жертвою обставин і починає свідомо керувати власним життям. Її сила не у зовнішній жорсткості, а у здатності стояти на ногах тоді, коли будь-хто інший давно б зламався. З одного боку вона ніколи не хоче вистрелити в когось, а з іншого боку в будь який момент готова це зробити, якщо небезпека буде загрожувати її родині. 

Саме у містечку Нортон родина вперше за довгий час відчуває спокій. Але ця тиша — оманлива. Вже в перші дні Джина помічає дивні речі: хтось стежить за її будинком, у лісі біля озера чути кроки, а один із місцевих підлітків дивиться на її доньку занадто пильно. Стара параноя? Чи справжня небезпека? 

У місцевому озері виявляють тіло зниклої дівчини, і жінка впізнає, такий ненависний подчерк....її колишнього чоловіка, але як це можливо? Клянучи себе за кожну помилку минулого, вона водночас вчиться довіряти власній інтуїції і нарешті дивиться правді в очі: монстри бувають не лише тими, з ким ми колись жили під одним дахом. Вони народжуються у тиші, виростають у брехні маленьких містечок, Джина вирішує також вести свою власну погоню за вбивцею. Після чого події книги починають розвиватися неймовірно швидко, зображуючи жінку у безлічі ролей. Чи зможе вона захистити свою нову "фортецю" від небезпеки?

Історія доволі легко написана, але в той же час вдається перейнятися страхами головних героїв. Було цікаво подивитися на життя злочинця з іншої перспективи, а точніше його родини. Для мене це була якась нова "сторінка" трилерів, яка не схожа на те, що ми звикли читати в детективних історіях. Буду з нетерпінням чекати продовження, оскільки книга завершується неоднозначно, я б сказала внутрішнім криком жертви психологічного аб'юзу:" Я більше не боюся Мелвіна Рояла. У той чи інший спосіб усе це завершиться так само, як і почалося сто років тому,- за участі нас двох...". На окрему увагу заслуговує неймовірно атмосферне оформлення книги та цікавинка від авторки-плейлист для читання, котрий передасть настрій історії.