Пармський монастир

Це не просто історична панорама наполеонівської епохи, а каскад пристрастей, що вибухають на тлі холодних стін монастиря та підступних інтриг італійських дворів. автор змушує серця своїх героїв битися в унісон з долею, ігноруючи її безжальні закони. Фабріціо дель Донго не герой-лицар, а юний ідеаліст, що шукає славу на полі бою, а знаходить лише іронію та безглуздя. Його життя — це вічна втеча: від політичних інтриг, від сімейної честі, від самого себе. Але справжньою королевою цієї партії є не він, а його тітка — графиня Сансеверіна. Вона втілення вогню, інтелекту та незламної вірності. Заради Фабріціо вона готова віддати свою репутацію, своє життя, свій спокій. Її любов всеохоплююча пристрасть, що рухає світом, немов невидима сила. У світі, де інтриги плетуться, як павутина, а слова є гострішими за кинджали, Стендаль показує, що справжня свобода — це прихильність серця, а не політична влада. Романтична лінія Фабріціо та дочки ворога — це промінь світла у темному царстві брехні. Їхня любов — це клятва, дана в темряві в'язниці, що символізує перемогу душі над обставинами.