Пазл із різних коробок

«Право на вбивство» Ксенії Циганчук - це логічне і значно похмуріше продовження поліцейського циклу, де ми знову зустрічаємося зі слідчим Єгором Скляром та патрульною Властою Коваль. Якщо в «Кубику Рубіка» авторка препарувала злочин як математичну головоломку на чужій території, то тут вона занурюється у значно глибшу, в'язку психологічну проблему: що відбувається в голові людини, яка самостійно виписує собі індульгенцію на забране життя.

Сама назва роману - це ідеальний психологічний діагноз головному антагоністу. Сюжет стартує з класичної, майже кінематографічної зав'язки: випадкові перехожі знаходять у лісі труп чоловіка. Але те, що спочатку виглядає як банальний «глухар», можливо, побутова сварка чи пограбування, швидко перетворюється на полювання за тінню.
Циганчук майстерно препарує феномен психопатії, загорнутої в ідеологію. Убивця в цьому тексті не є хаотичним маніяком чи пересічним бандитом. Це людина, яка внутрішньо переконала себе, що має право вершити суд. Авторка показує найстрашніший тип злочинця - того, хто вважає власні дії абсолютно виправданими. Розслідування для Єгора Скляра ускладнюється тим, що він шукає не просто людину з мотивом, а людину, чия моральна шкала кардинально зміщена, через що класичні поліцейські алгоритми пошуку починають давати збій.
Динаміка між Єгором і Властою виходить на новий рівень партнерства. Вони представляють дві кровоносні системи правоохоронних органів, які в реальності часто конфліктують, але тут змушені працювати в симбіозі.
Власта продовжує бути «очима і вухами» на землі. Як патрульна, вона бачить місто без макіяжу, постійно взаємодіє з низами суспільства і звикла довіряти своїй інтуїції та тому, що бачить на власні очі. Її випадкові здогадки та спостереження з патрулювання стають тим каталізатором, якого критично бракує кабінетному слідству.
Єгор же виконує роль аналітичного центру. Він змушений брати хаотичні, розрізнені пазли, які приносить Власта, чи які він знаходить на місці злочину, і втискати їх у жорсткі рамки кримінально-процесуального кодексу. Їхня взаємодія доводить: щоб зловити хитрого вбивцю, недостатньо мати лише хорошу експертизу в кабінеті або лише швидку реакцію на вулиці. Потрібен безперервний обмін між інстинктом і логікою.