Персики для

Авторка торкається тем, що зазвичай обходять стороною або прикривають гучними деклараціями. Гарріс не дозволяє розслабитися у звичних моральних категоріях. Мені подобається, як авторка працює з протилежностями. Мусульманська громада, консервативні католики, діти, що швидше за дорослих відчувають фальш. У цьому є особлива правда про наші часи: ми живемо поруч, але рідко бачимо одне одного по-справжньому. Смак, запахи, рухи — усе набуває ролі аргументів у суперечці, де ніхто не має остаточної рації. І саме це мені найбільше імпонує: авторка пропонує не висновок, а спосіб бачити. Не нав’язує примирення, а показує, як небезпечно забувати про людяність там, де найбільше хочеться бути правою.