Пірат несходжених морів

Це збірка, де Фіцджеральд відкривається не як літописець епохи джазу, а як митець, який пам’ятає себе дитиною. Це не ностальгія, а спроба зберегти погляд, що ще не встиг зіпсуватись досвідом. «Пірат несходжених морів» історія про те, як фантазія стає єдиним способом порятунку від реальності. герой живе одночасно в двох світах: одному — буденному, і другому — вигаданому, де він сміливий, сильний і значущий. Але Фіцджеральд не романтизує цю втечу. Він показує, як уява, що рятує, одночасно віддаляє. Інші тексти збірки ніби мініатюрні ескізи до великої теми: як живуть люди на межі між очікуванням і реальністю. У «Популярній дівчині» історія про красу, яка не рятує від самотності, хоч і здається привілеєм. «Закоханий ескімос» — абсурдна, майже гротескна новела, де під гумором ховається самотність. У «Коханні вночі» йдеться про крихкість миті — те, що трапляється несподівано, але залишається довше, ніж треба. А «Половина верблюда» іронічний текст про неспівпадіння: між людьми, між уявленням і дійсністю, між тим, що є, і тим, чого дуже хочеться. Ця збірка — не про великий стиль і не про гучні теми. Вона про відчуття.