Південна Пальміра в роки Першої світової

Четверта книга - «Справа одеських шпигунок» - це такий собі ковток свіжого (хоча й дуже небезпечного) морського повітря після затишних і засніжених київських вулиць. Красовицький і Кужавська вирішили трохи струснути нашого слідчого-пенсіонера і відправили його у відрядження. І якщо в попередніх книгах злочин приходив до Тараса Адамовича Галушка додому або ставався десь поруч, то тут усе починається з класичної шпигунської зав'язки.

До рук нашого поціновувача спокою і яблучного варення випадково потрапляє таємничий лист. У ньому дивний шифр і цілком конкретна адреса якоїсь одеської квартири. Галушко міг би просто викинути це в піч, але професійна цікавість і логіка беруть своє. Він пакує валізи і їде до Південної Пальміри.
Але їде він не сам. До розплутування одеської загадки підключається його амбітна секретарка Міра Томашевич та колишній авіатор Олександр Горенко. Більше того, у місто біля моря підтягується і офіційне слідство в особі Якова Менчиця. І виявляється, що за звичайною адресою ховається цілий клубок інтриг: театральне середовище, винаходи, шпигунські ігри на тлі Першої світової війни та загроза ледь не для всієї імперії.

Одеса 1916 року - це зовсім не той спокійний, тиловий Київ. Це портове місто, де перетинаються інтереси розвідок, контрабандистів, військових та богеми. Автори дуже смачно передають цей колорит. Ти відчуваєш напругу прифронтового півдня, де кожен може виявитися не тим, за кого себе видає.
Детектив тут плавно перетікає в шпигунський трилер. Галушку доводиться працювати не просто з трупами чи вкраденими смарагдами, а з криптографією та державними таємницями. Для його аналітичного розуму це новий, крутий виклик.

Якщо порівнювати всі книги серії, ця мені здалася такою, яка більш в тренді і орієнтованою на масову аудиторію, та я залишусь прихильником перших трьох - більш автентично-історичних для мене.