Порівняльні життєписи

Тут немає сухої хроніки й холодного аналізу. Є пульс епох, є подих великих душ, що промовляють крізь століття. Плутарх творить моральні портрети, де політичне переплетене з особистим, а слава — з падінням. У кожній парі — грецький і римський діяч — не лише порівняння життя, але й спроба зважити характер на терезах доброчесності, мужності, честі. Александр і Цезар, Лікург і Нума, Аристід і Катон, Перікл і Фабій Максим — ці постаті виринають не як герої міфів, а як люди зі слабкостями, пристрастями, сумнівами. Їхні перемоги вражають, їхні поразки навчають. У кожному — віддзеркалення не лише античної доби, а й питання: що робить людину великою?