Посібник для літературних аферистів

ось вам і рецензія на книжечку, обрану за виграний мною сертифікат 

Андрій Любка зробив те, про що мріє половина нашої інтелігенції, але боїться зізнатися: він написав інструкцію, як продати талант (або його відсутність) за комфортне життя. Це блискуча сатира на святе - на образ «українського поета-страждальця». Головний герой  не пророк і не будитель нації. Він - молодий, цинічний альфонс від літератури, який вирішує геніальну задачу: навіщо працювати, якщо можна одружитися на старшій жінці з грошима і писати свій «Великий Роман» у теплі й добрі?

Любка нещадно тролить тусовку письменників. Усі ці презентації, фуршети, боротьба за гранти, заздрість до колег - це показано так точно і так смішно, що хочеться аплодувати. Він знімає білі пальто з усіх, хто вважає себе «совістю нації». Книга пахне кавою, вином і контрабандою. Це не абстрактне місто, це конкретний Ужгород, де всі всіх знають, де культура перемішана з місцевими «рішалами», а висока поезія - з дрібним криміналом. Ти починаєш читати це як легку комедію про шлюб за розрахунком, а закінчуєш у справжньому трилері. Історія затягує, як болото. Герой думав, що він гравець, а виявився фігурою на чужій шахівниці.
Любка сміється з того, як ми всі хочемо написати «Великий Український Роман», а виходить... ну, те, що виходить. Читати обов'язково, щоб збити пафос. Це ідеальна книга для вихідних: вона легка, як закарпатське вино, але б’є в голову і залишає присмак гіркої правди про нас самих.

P.S. Якщо ви пишете вірші - вам буде трохи боляче. Але це корисний біль.