Настільки глибоке одкровення автора, який сам все пережив, переосмислив і зумів вистояти після всього, що після останньої сторінки про цю книгу не хочеться нічого говорити і писати, а просто помовчати.

Перефразовую Ремарка своїми словами:

Бісить, коли про війну починають роздумувати і говорити ті, хто там не був. Всі сказані слова про війну будуть недоречні, непотрібні, безглузді.

Мене здивувала якась дійсно дивна поведінка деяких людей, поводять себе так, ніби хлопці вернулися з прогулянки, а не з війни.

"ми всім подобалися значно більше, коли були героями та десь там, далеко-далеко"

Докоряти синові, що повернувся з війни за повністю зношені шкарпетки? Ніби уявлення не мають звідки повернулися їхні діти. Хоча...Книга описує події відразу після першої світової війни, більше ста років тому відбувалися події, інші реалії. В плані історії тих часів читати  теж пізнавально і цікаво.

Ремарк розповідає непридуману правду життя, повністю згодна із його роздумами на тему війни і висновками. Хочеться ще відмітити влучні  солдатські жарти.

Автор виявився сильним і знайшов таки після всього мир у душі : хай я не буду щасливим, але не буду і цілковито нещасним. 

Іноді речення здавалися ніби солдатський марш: коротко, чітко, по суті.

Достойна і актуальна на часі книга.