Про чумаків і не тільки

Із усієї творчості Володимира Малика я знайома лише з цим твором. Книга непогана, читається швидко, легко, зрозуміло, більше підійде підліткам. Як на мене події занадто пригодницькі і гіперболізовані, головний герой із розряду тих,  хто в огні не горить і у воді не тоне. Бравий козак. Аж занадто. Початок роману : бідна знедолена дівчина Катерина пристає у найми до господаря-чумака щоб не померли з голоду вона,  її мати і молодша сестра. Там між нею і наймитом сиротою Іваном (головний герой) спалахує кохання. А далі чого у книзі тільки не буде : і любовні історії, і опис побуту, підступність, мандри, трагедія,  автор знайомить із придворними особами царського двору: Катериною, Потьомкіним, братами Розумовськими. Коротше, автора куди тільки не заносило у своїй розповіді, складає враження людини що любить побалакати і яку не переслухаєш. При чому історична складова книги була цікава і мені сподобалась. Особливо про чумакування , про підготовку до нього, як відбувалася сама подорож. Про чумакування я знала тільки що "їздили волами у Крим по сіль". Дякую автору що просвітив подробиці чумакування. Ех, яка ж це важуча фізична праця! 
Цитата: "За літо чумаки перевозять сотні тисяч пудів різних товарів — пшениці, солі, риби, вина та багато іншого. Одні їдуть до Хаджибея, другі — в Крим,треті — на Дон та Волгу. Вся Україна поснована чумацькими шляхами. А під час війни їхня допомога просто неоціненна! Вони доставляють провіант, порох, ядра… Я вже не кажу, що без їхньої важкої і небезпечної професії весь народ залишився б без солі."

За історичну складову ставлю роману п'ятірку, за сюжет що  як на мене занадто закручений і неправдоподібний - три бали, тому загалом тверді чотири бали. Планую ще щось почитати у цього автора, але хотілося би більш для дорослих.